Ой летіла зозулечка понад гори

Ой летіла зозулечка
Понад гори й села;
Чогось наша громадочка
Смутна й невесела.

Ой летіла зозулечка
Та й стала кувати;
Ой сходися, громадочко
Щось маю казати!

Щось я маю вам казати
Та ще й говорити,
Це будете, люди добрі,
Панщини робити!

Ой кувала зозулечка,
Кувала й кувала,
Та як тая панщиночка
З села утікала.

Ой летіла дика качка,
Сіла в очереті,
Ой тікала панщиночка
Від панів в вереті...

Як тікала панщиночка,
Аж гори тряслися,
А за нею вражі ляшки:
«Панщино, вернися!»

Ой тікала панщиночка
Горами й лісами,
А за нею два ляшечки —
Оба з паличками.

Догонили панщиночку
На залізнім мості:
«Ой вернися, панщиночко,
До нас на рік в гості!»

«Доти я вам була винна,
Доти вам робила,—
Громада 'ня відправила —
Вступити м повинна!»

Покидайте, мосце-пане,
Ту гербату пити,
Беріть ціпи й граблі в руки
Та йдіть молотити!»

«Ми не вмієм молотити,
Наші жінки жати...»
Мацу-мацу по кишенях —
Нема ся чо' взяти.

Доки були пани, пани —
Нагай за плечима,
А тепер в них білі воші
З чорними очима.