Щури

http://www.samvydav.net
_______________________


Вночі є щур і людина. Коли світло, їх не розпізнати. Щур натягає нитяну шкірку, ховаючи лускатого хвоста в великого портфеля, біжить до установи, влаштовує, підписує, вирішує щось, радісно поблискуючи на секретарок окулярами. Він чує атмосферу кожного, його вуса жадібно їжаться, коли нанюхає свого.

Щур полохливий, коли один, він не кусає, а прикусює злегка, насуваючи на запах крові рухливого писка. А вночі він сам, вночі він не криється. Він лише прикидається, що спить, щури не сплять, вони паскудять кривдників і повискують від задоволення.

Річ у тім, що ніхто не знає, чи він щур і наскільки. Іноді вночі чутно — шкребеться, кусає за печінку, точить, точить пронизливою думкою, із середини гризе. То не щур. То совість прогризається крізь щурячу оболонку.