Про вічне

http://www.samvydav.net
_______________________


Катька йшла, тримаючи руку із згортком на відстані, несла загорнену у брезент батькову ногу. Йшла поволі, намагаючись не розгойдувати згорток, а коли втомлювалася, клала його на землю і брала з землі іншою рукою. Кожен раз гидливо кривилася, коли доводилося на нього дивитися.
Згорток був невеликий, вузький, бо відтяли ногу лише до коліна, але якось дивно вигнутий. Коли загортали його Катьці у лікарні, ніяк не могли прикрити п'яту, врешті, заклеїли її скотчем, і тепер Катька боялася, що скотч відлетить, і п'ята знову вилізе назовні, відкриваючи усім, що вона несе. А сміятися з цього вона вже не могла — хотілося плакати.

Коли дійшла нарешті додому, кинула пакунок перед батьком, аж нога стукнула кісткою об дерев'яну долівку.

— Батьку,— сказала,— як надумаєте відрізати іншу, знайте, що крематорію в селі нема, і забирати будете самі.
І пішла мити руки на кухню.

А нога лежала, воняючи, до вечора, і мусили закрити пса у буді, бо собака надривно скиглив, аж доки дід не вибрав місця в кінці городу, де можна культю закопати. Вирив глибоченьку яму, хотів був кинути так, аж потім додумався, що не годиться, знайшов дощаний ящик і закопав вже у ящику, і коли прикидав землею, замислився над вічним.

Катька, вийшовши глянути, з чим так довго вовтузиться батько, сплеснула руками.

-- Тату, да що ви робите!
Кинулася висмикувати із землі кілки огорожі, що він їх вже понатикував.

-- Побійтеся Бога, це ж не ви тут лежите!
Вона відібрала у батька дерев'яного хреста, зв'язаного із двох сучкуватих гілок, і закинула його у кущі.

-- Це ж треба придумати. Як мала дитина!

Батько слухняно пошкандибав за нею до хати, сердито втискаючи в грузьку землю нові жовті милиці.

Наступного дня він вказав невістці на місце, де закопав ногу, і поважно похитав головою.

-- Ось,— сказав він.— Тут ви мене поховаєте. Все повинно бути в купі, чи не так?

І кожного, кого зустрічав біля хати, він, найперше, вів через засаджену Катькою грядку до зарослого травою пагорбка, щоб драматично вказати на нього милицею. Потім пили по сто грамів, щоб лежалося м'яко, і сідали гуторити про політику. На городі робилася стежка, і Катька, орудуючи під вечір лопатою, спершу зле лаяла батька, аж доки махнула на стежку рукою.