Сина

http://www.samvydav.net
_______________________


? Мам?
? Да, сина.
?Ти не спиш?
? Ні.
-- Чому?
-- Не спиться.
-- І мені, мам. Я тут думаю, думаю...
-- А ти ляж на бочок, обійми зайчика – і заснеш.
Малий деякий час вовтузиться; чутно, як його ноги гупають об стіну.
-- Що ти там робиш?
-- Я заплутався.
-- Шшш, сестричку розбудиш.
Тихо. Через якийсь час знову:
-- Мам!
-- Що?
-- Мені жарко.
-- Розкрийся.
-- Я розкрився. Все одно жарко.
Жінка встає і відхиляє вікно.
-- Мам, ти мене любиш?
-- Аякже, люблю.
-- Дуже?
-- Дуже.
-- А Іну?
-- Її теж.
-- А кого більше?
-- Однаково. І тебе, і Іну однаково сильно люблю.
Малий зітхає.
-- Я б хотів, щоб мене більше.
Він мовчить. Потім:
— А бабуся?
-- І бабуся, і дід, і тьотя Оля. Всі-всі. Засинай. Порахуй до ста.
-- А тато мене любить?
-- Так, сина, дуже.
-- А чому він не прийшов?
-- Не знаю. Хтозна. Добраніч.
-- Мам!
-- Синок, уже пізно, мама втомилася, дай їй відпочити.
-- Я трошечки, я тільки щось скажу.
-- Слухаю.
-- Це я вчора розбив дзеркало у ванній.
-- Знаю.
-- Звідки? – він щиро дивується.
-- Бо більше нема кому.
-- Я ненавмисне.
-- Чому ж тоді говорив неправду?
-- Ти не сердишся?
-- Ні. Спи, сина.
-- Не буду спати. Я хочу дочекатися тата.
-- Не вередуй. Ти завтра його побачиш.
-- Я хочу зараз. Він обіцяв машину. Я розповім, як сам зробив торт. І що ти лише трішечки мені допомагала. І як я з першого разу задув свічки. Я покажу енциклопедію, і катер, і те, що подарували хлопці.
-- Це буде завтра. Засинай.
Мама запалює нічника, вкладає малого рівно, приглажує волосся, підтикує довкола ковдру, так що йому відразу робиться затишно-затишно. Він крутить жовтою стриженою голівкою, як пташеня в кубелечку.
-- Поцьомай, -- каже малий.
Вона торкає губами його лоба і вимикає світло.
-- Спи. Ти ж у нас уже дорослий, правда?
-- А тата я точно завтра побачу?
-- Так.
Малий ворушиться, влягаючись зручніше.
-- Розскажи мені казку.
-- Про кого?
-- Про дванадцять синів.
-- Може, про Козу-Дерезу?
-- Хочу про дванадцять синів.
-- Ну добре. Далеко-далеко, у тридев”ятому царстві, жили собі дід та баба. Вони не мали дітей. Але якось, з”ївши чарівну рибину, народила баба дванадцять синів. Дід злякався й утік у ліс. А коли сини повиростали, найменший серед них і найрозумніший, запитав у матері...
Хлопчик закриває очі, притуляє зайця до щоки і спить.