Коза

Дійові особи

Дід — у драній свиті, з горбом (або в кожусі, вивернутому догори вовною), довгими вусами та бородою з клоччя (або з вовни) аж до пояса. В руках ціпок.
Циган — у чорному драному капелюсі з вузькими крисами, довгій червоній сорочці, широких штанях, жилетці, чоботях. У руках батіг.
Лікар — у чорному костюмі, в черевиках, в окулярах з дроту, в білому фартусі. Інколи лікаря одягали у військовий костюм, у білий фартух. При боці в нього шабля. Шаблею або дерев'яним ножем лікар ріже Козу. В руках тримає товсту книгу.
Солдат — у військовій формі.


Парубки (тупають ногами або палицею).

Ми не самі ідем, ми козу ведем.
Го-го, коза, го-го, сіра!
Недавно з Москви, з довгими косьми.
На горі коза з козенятами.
Де взявся вовчок та й на козу скок.
А вовченята — не козенята.
Тут коза упала, тут коза й пропала.
А ти, міхоніш, подми козі в ніс.
Надмися, жила, встань, козо, жива.
Гоп-гоп-гоп, коза, гоп-гоп-гоп, сіра!
Коза піднялася, в ноги вклонилася
Хазяїнові аж до пояса.
Дай, хазяїн, нам коробку проса,
А господині аж до долечку.
Дай нам, ясочко, каші грудочку.
Хазяїн іде, коробку несе,
Повная вівса, зверху ковбаса.
А в долині вовчок з вовченятами.
Як прибіг вовчок, за козу чок-чок,
А вовченята — за козенята.
Де взявся заєць, став козу лаять:
— Ти, коза, дурна, нерозумная,
Ти візьми серпок та піди в лісок.
Травички нажни, діток накорми.
А в тому сільці, у Борисівці,
Всі люди стрільці.
Поховалися, розховалися,
Хочуть козу вбить, кожу облупить,
М'ясо обрубать, собакам віддать.
— А я тих стрільців та й не боюся.
Тільки боюся сивого Діда,
Що в того Діда сива борода.


Дід ходить по хаті, розправляє бороду, махнув булавою.


Д і д. Над головою з булавою.


Б'є козу.


Як ударив дід козу та по правому боку.
З лівого боку юшка потекла.
Тут коза впала, нежива стала.


Пада навколішки, обнімає Козу, гірко тужить.


Коза моя, козонько,
Червоная розонько!
Лежиш ти, не дишеш,
Тільки хвостиком колишеш.
З горки на горку скакала,
Копиточки позбивала,
Неживою стала.
Чи немає у вас доктора-лекаря,
Чи якогось коновала аптекаря,
Щоб моя мила коза
На копиточки стала?


Чути гомін у сінях.
Вбігає Циган.


Ц и г а н.
І шумить, і гуде,
Циган в хату іде.
Мимо церкви ішов,
Огулець[2] знайшов.
Люби мене, ковалець,
Подарую огулець.


До Діда простягає руку

Здоров, діду Семене!


Д і д.
Здоров, здоров!
А я тебе не. впізнав,


Ц и г а н.
А пам'ятаєш, діду Семене,
Як ми на горбушці
Випивали по восьмушці?


Д і д.
А, так це ти той циган,
Що кіньми торгуєш?


Ц и г а н.
А, так це ти той дід,
Що коней купуєш?


Після паузи

А де ж ти, діду, був?



Д і д.
Я був у Басані[3]
Та купив собі нові сани,
Да оце козу рогату,
Що зайшла в хату
Вона з гори на горку скакала
Копиточки позбивала
Й нежива стала.


Ц и г а н.
А де ж твоя коза-дереза?


Д і д (показує).
Оце ж і коза.


Ц и г а н.
Хіба це коза, це чиста манія!


Д ід (б'є Цигана булавою).
Як тобі, Цигане, не гріх!
Краще візьми козу за правий ріг
Та поведем на торжок,
Може, вторгуємо на пиріжок.


Ц и г а н.
Ні, діду Семене,
Краще іди ти без мене.


Д і д.
Коли ні,
Давай гроші мені,
Козу купи,
Кожу облупи.


Торгуються, б'ють по руках один одного, накриваючи долоні полою свити чи краєм сорочки Цигана.


Ц и г а н.
Давай закурим.

Д і д.
Я табаки не курю і не нюхаю.

Ц и г а н.
Хто не нюхає табаки,
В того коза не стоїть паршивої собаки.

Д і д.
Була не була, давай,
А ти за мене чхай.

Ц и г а н.
Як так, то не дам...

Д і д.
Кози не продам.

Ц и г а н (лічить на пальцях).
Один, два, три...

Напхав Дідові повний ніс тютюну. Дід чхає.


На печінки!

Д і д.
Як ти кажеш?

Ц и г а н.
Щоб повискакували в тебе і кози печінки.


Д і д. (чхає вдруге, гнівно кричить).
Як ти кажеш?


Ц и г а н (ласкаво).
На здоров'я!


Д і д.
Ось я тобі дам своєї натерухи,
наменухи, що батько з-за границі привіз.
(Дістає з халяви).


Ц и г а н.
Не хочу, краще я тобі ще дам.


Д і д.
Тоді кози не продам.


Ц и г а н.
Ну, давай нюхнути,
За твоє здоров'я чхнути.


Дід виймає кисет з тютюном і дає Цигану понюхати
Циган понюхав, що аж у носі закрутило, часто чхає


Ц и г а н.
Апчхи, кіз-кіз, апчхи, кіз-кіз!
Апчхи, кіз-кіз, апчхи, кіз-кіз!


Трясе козу і довго чхає


Д і д.
Хіба ж так чхають?
Так тільки кіз лякають.


Підводить Цигана, бере його за руку

А знаєш ти, Цигане,
що Ти мені не сват,
Я тобі не брат
Ти не купець,
А я тобі не продавець?


Ц и г а н (до Діда)
А завдаток, діду Семене?


Д і д.
Я ж не брав,
Іди геть від мене


Б'ються, вбігає Солдат


С о л д а т.

Дід з Циганом богу моляться
(Розбороняє. Циган виходить,
до Діда, показує на Козу)

Забери дйу, цей труп

(Дід мовчить, ще голосніше)

Забери, діду, цей труп


Д і д.
Іди до бісового батька,
Я не розсипав тут круп


С о л д а т
Забери, діду, тєло


Д і д.
Яке дєло?



Солдат махнув рукою, вийшов. Довга пауза. Дід нудьгує


Охо-хо-хо-хо, треба письмо писати,
В Москву посилати,
Дохтора-лікаря визивати


Входить Лікар


Л і к а р.
Не треба мені писем писать,
Доктора-лікаря визивать.
Я є сам доктор, лєкар,
Київський аптекар
3 города Москви,
З-під кам'яної стіни.
Кров вливаю, кров виливаю,
Нові й старі болячки вставляю.
Позапрошлий рік, у вівторок,
Заболів полковник.
Я його злічив,
Шаблю, медаль получив.
Привезли й його сина з гарячки,
Я відправив його на той світ рачки.
Другого привели на костилях,
Я відправив на той світ його на дровнях.
Давай, старий діду, козу вилічу,
Що в нагороду получу?



Д і д.
Спершу, ніж козу лічить,
Покажи свій атестат.
А може, ти адвокат,
Прийшов нам туману пускать?
Скажіть, де й коли ви вчились?


Л і к а р.
В Пітері.


Д і д (тихо).
Каже, що застудився на
холодному вітері?


Л і к а р (голосно).
В Пітері.
Видно, що дід оглух,
Бо ніс його опух.


Д і д.
Ага... в петрівку.
Тепер свої ліки оцініть,
Багато з мене не візьміть.

Л і к а р.
Три рублі і три злоти...
Приступим козу лікувать,
Козі жили надувать.

Оглядає Козу.

Дєд, дєд! У кози сєм лет, как черепа нєт.


Д і д.
Хай бог милує...(Хоче тікати)


Л і к а р.
Череп розбитий, між рогами битий

Оглядає Козу.

Дєд, дєд! У кози сєм лет, как рог нєт.


Д і д.
На капусті ходила, роги погубила.

Л і к а р.
Треба козу різать, кожу зідрать,
М'ясо порубать, собакам віддать.

Д і д.
Я боюсь.

Л і к а р.
Так голову одверни, очі зажмури.


Лікар сіпає Козу за шкуру, пробує дерев'яним ножем різати. Музика грає гопак. В ритмі гопака Коза встає на ноги, танцює


В с і.
Вставай, коза, вставай, сіра.
Хазяїн іде, ковбасу несе,
Пшеничний млинець.
На цьому кінець.



Хазяїн хати частує Козу, Діда, Цигана, Лікаря і всіх учасників вистави.



--------------------------------------------------------------------------------

[1] Роль Кози виконує парубок, одягнений у вивернутий кожух. В один рукав він просовує руку, бере недовгу палицю, на яку спирається, тримаючи тіло нахиленим, палицею тупає. На голові маска з позолоченими рогами, повита стрічками. Нижня щелепа маски рухома: виконавець ролі вільною рукою, не просунутою в другий рукав, сіпає її за мотузок, і вона клацає, ніби «акомпанує» Дідові, коли він говорить.

[2] Огулець – огірок.

[3] Містечко біля Ніжина.