Сонячний етюд

Де котиться між голубих лугів

Хмарина ніжна з білими плечима,

Я продаю сонця — оранжеві, тугі,

З тривожними музичними очима.



Ось сонце віри — чисте і просте,

Ось сонце міри — з віжками на храпах,

Ось сонце смутку, звідки проросте

Жорстока мудрість в золотих накрапах.



І переливно блискотять сонця

Протуберанцями сторч головою.

Беріть сонця — кладіть мені серця,

Як мідяки з осугою-турбою.



Я ваші душі клином обмину,

Я не поставлю їх на п'яні карти,

А що сонця за дорогу ціну,

То сонце завжди серця варте.