Ой високо сонце сходить...

Ой високо сонце сходить,
А низько заходить;
Ой ходить піп по вівтарю
Та листи читає:
«Чому, чому галаганців
У церкві немає?»
«Ой як же нам, наш батюшка,
До церкви ходити,—
Загадують десятчики
В клуні молотити;
Що брат косить, що брат косить,
А батько молотить,
Сестра у нас одиниця,
Та й та кирпич носить!»
Пішли наші жита жати,
Сіли спочивати,
Озирнуться назад,
Аж їде Лученко,
Канчук розправляє:
«Чому, чому галаганців
По троє немає?»
«Ой як же нам, паниченьку,
По троє ходити,—
Покинули малих дітей,
Нікому глядіти!»
Ой в нашої Галаганші
Жовтая спідниця —
Ідуть наші жінки з жнивів,—
Вже зійшла зірниця;
У нашого Галагана
Вишивана хустка —
Буде в наших Озерянах
Не одна хата пустка!
У нашого Лученка
Біла кобила,—
Ой побила галаганців
Лихая година!