Зерно Тускарори

Ти чекаєш, що сонце до дна
зазирне з піднебесся, натомість
прийде дійсність буденна й проста,
наче віра в свою винятковість.
Наче кара без крові й вина,
що розлилася квітнучим ростом,
й є лиш віра (не дуже складна),
що вони намальовані просто.
Й світ увесь, що збудований з скла,
заболочені жарти природи
не дають пробиватись крізь води,
крізь розложені купи лайна.
Ти вдивляєшся в озера мутні потоки,
коропи череваті над харчем твоїм.
І космічний дратуючий спокій
між майбутнім й нічим.