Львівські картинки

(новела на вітрині № 87)



Так буває іноді — розгортаю старий, вже списаний лінійка в лінійку щоденник і дивлюсь на літери, не читаючи.
Який він, той твій світ, схований у закутках твоїх губ? Поклади з нього маленьку перлинку мені на долоню — я побожно проковтну її — і народиться ранок. Але мусиш подарувати мені ту перлину. Саме ту, виплекану в твоєму світі.
Буде до присмерку. Темно — лиш зітхне пісня-свічка. І згасне у теплі наших долонь. І буде вже зовсім темно — і синя птаха ночі впаде на вікно — її підстрелить Місяць своїм чоловічим мечем. І чорна кров синьої птахи скапотить нам на плечі — причинивши вікна від очей винограду, що в'ється по стінах, відшукаю тебе. Теплого, любого, доброго і мовчазного.
Напочатку — щирий подив, потім — круговерть сходами триповерхової споруди — а вже потім — мова відчуттів.
Хочу видерти тебе з цього місця і з цього міста. Будь зі мною повсякчас. Будь як тінь, як привид, як "сошіал-сек'юріті". Будь в мені й наді мною. Бо бути без тебе — мені не бути.
Ні. Сидіти вдома більше нема сили. Рюкзачок за плечі — і надвір.

Картинка №1: газовий балон (використаний), закопаий носом у землю (по-свинськи) і пофарбований у біло-чорні смуги (як наше життя).
Штучні квіти теж пахнуть. Вони хочуть, аби ти оживив їх своєю впертістю. Дай їм ковток своєї уваги — адже вони теж люди. Бо я — наче ті квіти. Починаю втрачати сенс не своєї, а твоєї справжності.
Картинка №2: хлопець хоче поцілувати дівчину, але вона грайливо ухиляється.
Тобі, мабуть, сподобається музика "Юлари". Там є трошки блюзу-джазу. Як у тобі самому.
Картинка №3: ти переглядаєш щойно отримані фотографії.
Гарним людям — гарну каварню. Адже мусить бути в цьому споконвічному місті хоч щось гарне.
Картинка №4: у "Мелодії" дівчина купує компакт-диск "Adiemus-III". Вона задоволена покупкою. Але її, здається, надурили.
Літо є на те, аби поїхати на море. Літо — час відпочити від себе самого. Може, нагадати про себе родичам. Може, посортувати у пам'яті колишніх кавалерів і намалювати наступних.
Картинка №5: у шкляному горнятку — ліптонський чай. Поволі, але впевнено топляться цукринки. Колір чаю приємний.
А тобі гарно в чорному. Весь — у чорному. Бо це — твоя константа. Але бракує білої лілеї, захованої у петлицю твого серця.
Картинка №6: прейскурант — мені не друг. Але ми мусимо бути разом.
А твій ніс видає тебе. О Боже! Витягни його з цієї мороки, якщо я не можу. Бо мало часу.
Картинка №7: безліч вазонів на вікні.
У дівчини геть подряпані руки. Версій може бути багато: — у неї є кошеня; — вчора вона ходила по малину чи ожину; — робить експеримент над власною шкірою. Всі версії правильні й затверджені адміністрацією помилок і містифікацій.
Картинка №8: вологий ліс дихає дивною свіжістю. У нім не блукали олені. Там завше тихо. Може, це рай.
От і здійснилась її маленька книголюбська мрія — вона перечитала книжку Франсуази Саган. Це — те саме, що їздила до Штатів. Мрія — завжди солодше, втім, не шкодую.
Картинка №9: високі крісла чекають на дам, королів, валета. От він — Піковий Валет. Нині — це козирна масть.
Стати б мені жабою і задусити тебе своїм зеленим цілунком — аж до крові.
Картинка №10: бліді лілеї — не метелики. Але літати їм — лише по смерті.
Бубнова дама розчісує свої русяві коси. Вона у колоді — на самому споді. Вночі, рівно у миднайт вона призначила рандеву Піковому Валету. Але він забув...
Картинка №11: у тролейбусі парко. Якщо не буде дощу, то велика "целофанка" (фанатка цілунків) висітиме над містом ще 2 дні.
Цей пацан схожий у профіль на якусь гидку рибу, яку забули замаринувати. Нижня губа у нього розкаталась по черевиках. Він брутально згадує свої походеньки і тарабанить пляшками в авосьці.
Картинка №12: брат каже, що на рибалку йдуть лише ті, кому бракує грошей на рибні консерви. Це може виявитись правдою якогось дня.
Звичайна собі зустрічна. Вчора вона була натурницею, нині — знайома, завтра — варителька борщу. А через 50 років — стара хвора жінка. Чому не навпаки?
Картинка №13: ноги, багато ніг. Колеса і знову ноги. Мабуть, це люди. Ми приїхали.
Можна двічі увійти в одну річку, але не треба два рази ставати ногами на ті самі граблі. Буде боляче. Затям.

м. Львів.