Що сі в полі забіліло

Що сі в полі забілло,—
Ой чи гуси, чи лебеді?
Тепер гуси не літають,
А лебеді не пливають,—
Татарове полон женуть:
Один полон з жіночками,
Другий полон з дівочками,
Третій полон з діточками.
Стали кошом[2] підЯришом[3],
Та взяли сі паєвати[4]
Дівка впала паробкові,
А тещенька зятенькові
Взяв він єї попри[5] коні.
Ой кінь біжить дорогою,
А тещенька терниною;
Назад себе поглядає,
Кровця сліди заливає,
Чорний ворон залітає
Тоту[6] кровцю іспиває.
Приїжджає він до двору:
— Вийди, вийди, татарочко!
Привів-єм ті[7] невільницю,
А до смерті робітницю.
А вона ї та й завела,
Три роботи загадала:
Оченьками стадо пасти,
Рученьками кужіль прясти,
Ноженьками колисати.
Теща дитя колисала
І дитині приспівала
«Люлю, люлю, татарчатко,
По доненьці унучатко
Бодай стадо виздихало,
Бодай кужіль спопеліла,
Бодай дитя скаменіло!»
Учув тото[8] вірний слуга.
— Чи чули ви, панєнонько,
Як вам кляла робітниця:
«Бодай стадо виздихало,
Бодай кужіль спопеліла,
Бодай дитя скаменіло!»
Ой побігла татарочка,
Бігла боса без пояса
Та вдарила по личеньку
Свою рідну матіноньку!
«Ой ти, доню, моя доню!
Не тілько-м тя годувала,—
По личеньку тя не била».
«Мамо ж моя старенькая,
По чім же сь мя[9] іспознала,
Що сь мя доненьков[10] назвала?
— В неділю сь барвінок різала
Та й си[11] пальчик відрізала,
І по тому-м тя спізнала».
«Мати моя, мила мати,
Скидай з себе тії лати,
Возьми дорогії шати,
Будеш з нами панувати!»
«Ліпші мої вбогі лати,
Ніж дорогі твої шати;
Я не хочу панувати,
Піду в свій край загибати».
«Слуги ж мої та й вірнії!
Пряжіть коні воронії,
Везіть мамку в єї[12] краї!»


--------------------------------------------------------------------------------

[1] Сі — діал. це.

[2] Кіш — військовий табір, обоз.

[3] Яриш — населений пункт.

[4] Сі паєвати — паєватися, тобто ділитися між собою.

[5] Попри — при, уздовж.

[6] Тата — діал. та.

[7] Привів-єм ті — діал. привів тобі.

[8] Тото — діал. те.

[9] Мя — діал. мене.

[10] Доненьков — діал. доненькою.

[11] Си — діал. цей.

[12] Єї — діал. її.