Тетяна ДЕРЮГА |
Jesieс do ciebie |
Черговий стос мотлоху їуіty papier Відбиток вологи пальців дерев Дощистий і мудрий розмірений темп (Хто плаче? — to jutro) тембр голосу твого злилися як води тотального зламу на грані погоди Дай греблі зірватися йой, лота є хутко Ale to птиця? закидую вудку лебеді — гуси піймалися. Ciті. Осіннього вечора око — кобіті... * * * Достиглий терен краплі ле- тять попсованими кульками униз сповзає неба синя фарба і... висне над гіллям а сонце зляканим малям ховає голову за хмару. * * * На терасі стояла Спиною до всього Зелена кішка Може й не зелена, але Сумно здригались плечі Коли хрипкий мотив співав їй голосом Боба Марлі Про втрачені підводні глибини Особливо — коралові рифи Де вона отримала свій перший браслет смутку і куди ніколи потім не повернулася... |