Кошмарні сни

Сон душі народжує страховиськ.
Франциско Ґойя

Я боюсь тої ночі що прийде за днем
До подушки схиляюся ніби до плахи
Від дротів моїх нервів вві сні коротне
І впаду у тенета розкинуті страхом
Я боюсь тої ночі щоб спати самій
Хай би як загорталася в плетиво денне –
Прокрадається холод безживно німий
І мене обіймає й заходить у мене
У туман загортає свідомість чумнэ
В тому мареві хворому спокій знівечить
Я прокинувшись вранці з кошмарного сну
Буду мати обпечені інеєм плечі
Буду мати чуття що у домі сама
І в реальності іншій лишились кошмари
Амальгама стікатиме з мого вікна
І на небі раптово проклюнуться хмари
Аж тоді зрозумію що треба іти
Утікати у міста камінного нетрі
За думками услід тільки будуть пекти
Зимні дотики ночі на плечах під светром
Я втікатиму геть але з темних горищ
Позлітаються сни наче привиди-птбхи
І спитають увечері: «Чом ти не спиш?»
Я не сплю
Я ховаюсь від власного страху

* * *

Відсутність дихання не означає смерть.
Це просто втома від життя, це просто
Самокопання, як безлюдний острів
В моїй свідомості, щоденна круговерть
Мене затягує і заважає жити.
На мене тиснуть атмосферні плити,
А я під ними, наче той хробак
Розчавлений, така моя свідомість:
На мене дивляться, говорять, а натомість
Прострелена я падаю навзнак.
Відсутність дихання не означає смерть.
Мандрівка стовбурами внутрішнього лісу
У тих гілках, котрі в мені сплелися,
Є тисячі ґрафітових осердь.
Відсутність дихання не означає смерть.