Пісня Гаутами

П'ЯНИЙ ВІРШ

сто грамів лікеру на самоті
ірландія славиться шериданом
і ми далеко вже й дні не ті
й сто грамів лікеру не сто грамів обману
і все байдуже мені і все
на самоті так самотньо п'ється
й спасибі партії за це
а серце не горня не розіб'ється
сто грамів лікеру бо я одна
сто грамів ірландії й дико дуже
й насниться сп'яну чужа весна
й насниться може що маю мужа


ПІСНЯ ГАУТАМИ

Мені приснилося, що вже мене нема.
Мені приснилося, що це вже не зима.
Мені приснилося, кудись сплива вінок.
Мені приснилося, я — сон, а не пророк.

Мені приснилося, нічого вже нема.
Мені приснилося, на дотик світло — тьма.
Мені приснилося, не буде вже весни.
Мені приснилися німі, самотні сни...


Чесно кажучи, це мій найкращий текст. Недаремно пісня народжувалась увесь той період, коли я внутрішньо підростала... До речі, маю вже 7 рочків... Це жарт, але саме стільки часу це все триває. Досить багато. Може скоро і спинитись коло. Для мене. А може й продовжитись, поки не напишу останній текст. Вже за нього берусь. На щастя, дозріває.
Ось так воно виходить. Ніби й не письменник, але життя підкорене Слову.


коли я з ним кохаюся
почуваю себе Шекспіром
переважно наприкінці почуваю себе Шекспіром
переважно Шекспіром
переважно з ним
коли кохаюся
ховаюся
у театрі емоцій
бути чи не бути мені Шекспіром
бути чи не бути мені з ним
кохатися чи кохати