Котився віночок по полю

Котився віночок по полю,
Да просився женчиків додому:
«Ой додому, женчики, ходіте,
Да мене у стодолу візьміте.
Нехай же я в стодолі спочину,
А восени знову на поле вилину.
Бо вже я дрібного дощику напився,
Вже ж я буйних вітриків начувся,
Вже ж я од соненька напікся,
Од ясного місяця насвітився,
На яснії зіроньки надивився».